«Зверніть увагу, що це не означає, що я виступаю за інструментальний підхід до цитування. Я виступаю за те, щоб Ваші наукові публікації, для завершення яких Вам треба було багато «крові, поту та сліз», отримали той ефект, якого вони заслуговують» – говорить автор білої книги «Чотири «C» цитування» – професор Мідлсекського університету у Великобританії Енн-Уіл Харцінг.

Ви можете підвищити шанси того, щоб Ваша наукова робота цитувалася, звернувши увагу на чотири «С»:

1) competence (компетентність);

2) collaboration (співробітництво);

3) care (піклування);

4) communication (комунікація).

Перш за все, вплив починається з компетентності: виконання якісної роботи. Хоча завжди є винятки, в цілому неякісна робота приверне мало цитат, а якісна, змістовна робота, швидше за все, буде цитуватися.

По-друге, співпрацювати! Співпраця не просто робить дослідження більш захоплюючим. Це також часто призводить до більш якісних досліджень, особливо якщо Ви гарантуєте, що Ваші співробітники мають додаткові навички в областях, де Ви не такі сильні. Наявність співавтора також означає, що завжди є хтось, щоб прочитати Вашу статтю критично, перш ніж вона буде піддана суворому рецензуванню в журналі, тим самим покращуючи її якість. І, що не менш важливо, це забезпечує більшу мотивацію для завершення Вашої роботи. Прокрастинацію важче виправдати перед кимось іншим! Крім підвищення якості і, отже, непрямого позитивного ефекту цитування, є ще одна причина, по якій співавторські статті часто цитуються більше. У кожного автора є своя мережа вчених, які стежать за його роботою. Крім того, Ваші колеги, швидше за все, будуть посилатися на Вашу колективну роботу в своїх інших роботах.

По-третє, піклування! Піклуйтесь про свою академічну репутацію та ніколи не займайтеся сумнівними практиками (плагіат, шахрайство з даними, крадіжка ідей тощо). Ніхто не хоче використовувати та цитувати роботу того, кого не поважають в науковому середовищі. І не думайте, що ніхто не помітить, академія – це маленький світ, і вчені пліткують так само багато, як і будь-які інші люди.

Четверте і останнє: спілкуйтеся! Це, ймовірно, найважливіший аспект цитування. У цьому є сенс, чи не так? Вчені не можуть читати та цитувати Ваші роботи, якщо вони не можуть їх знайти. Так чому ж деяким вченим так важко знайти свою роботу? Існує так багато способів зробити Вашу роботу доступною.

– Переконайтеся, що Ваша робота вказана в онлайн-репозиторіях. Це може бути, наприклад, Ваш власний університетський репозиторій, SSRN, arXiv, Academia.edu, або ResearchGate.

Підбірка відео від нашого видавництва PC TECHNOLOGY CENTER по розміщенню своїх робіт в наукових онлайн-ресурсах: «Як підвищити свій h-індекс»

Вам не потрібно користуватися усіма одночасно, просто виберіть один або два і переконайтеся, що Ви тримаєте їх в актуальному стані. Пам'ятайте, якщо Ви цього не зробите, люди можуть подумати, що Ви нічого не публікували протягом багатьох років...

– Принаймні, переконайтеся, що у Вас є профіль цитування Google Scholar. Якщо Ваше ім'я не дуже поширене, то його налаштування займе всього кілька хвилин, і це гарантує, що кожен зможе знайти актуальний список Ваших публікацій. Це ще більш важливо, якщо у Вас є тезки.

– Відвідуйте конференції, освітлюйте свої роботи та спілкуйтеся з людьми. Не просто спілкуйтеся зі своїми друзями. Добровільно беріть участь в Семінарах по підвищенню кваліфікації або навіть організовуйте їх, виступайте в ролі ведучого дискусії або голови сесії. Це дасть Вам можливість представити себе аудиторії, дати їм уявлення про Ваші власні дослідження та справити на них враження своїми коментарями та організаторськими здібностями. Це може бути особливо важливо для молодих вчених, яким необхідно домогтися визнання свого імені.

– Невже всі ці конференц-зв'язки здаються Вам занадто складними? Ви сильний інтроверт (не забувайте, що більшість вчених такі, вони просто грають в екстраверта протягом усієї конференції)? В цьому випадку бути активним в соціальних мережах може бути гарною альтернативою, хоча я знаходжу, що це зазвичай працює краще, коли Ви зустрічалися з кимось хоча б один раз. Подумайте про використання Twitter, щоб отримати актуальну інформацію в своїй області та писати в Twitter про будь-які нові результати досліджень або публікації. Так, я теж вважала, що Twitter марна соцмережа, і у неї є свої обмеження, але я вибрала багато корисної інформації завдяки їй, що зайняло б набагато більше часу через інші джерела. Твіти про мої біли книги та пости в блогах зазвичай збільшують читацьку аудиторію принаймні в п'ять або десять разів, а іноді і набагато більше. Непогано для 140 символів!

– Нарешті, немає нічого поганого в «старомодному» способі спілкування за допомогою електронної пошти. Читаєте надзвичайно цікаву статтю в своїй області? Напишіть автору, щоб він розповів про те, що Вас зацікавило в його дослідженні, і відправте йому одну або дві Ваші власні статті. Не соромтеся надсилати свої власні статті; більшість вчених цінують це, так як всім важко йти в ногу з часом. Але переконайтеся, що Ви не спамите людей: Не пишіть масові електронні листи.

І якщо все це звучить для Вас «несправедливо» та змушує Вас думати: «Якщо моя робота добра, вчені повинні і так її читати та цитувати» та «Навіщо потрібна реклама та визнання імені». –Можу тільки від душі погодитися. Але пройшли ті дні, коли у вчених був час і здатність йти в ногу з усіма добрими роботами в своїй області. Більшість академіків відчувають тиск, і обсяг публікацій зростає все швидше. Маркетинг, реклама та впізнаваність бренду важливі практично в будь-якій області життя в наші дні, і я боюся, що наука не є винятком. Так, більшість вчених, як і раніше, цінують і визнають субстанцію над упаковкою, але чому б не полегшити їм оцінку суті Вашої роботи!

Джерело: https://harzing.com/publications/white-papers/the-four-cs-of-getting-cited

Нагадуємо нашим авторам про важливість перевірки індексації своїх робіт, щоб не втратити своє цитування.