У публічних дискусіях про академічне видавництво зазвичай говорять про великі комерційні корпорації. Але дослідження, опубліковане в блозі LSE Impact, показує: університетські журнали - це вагома частина світової наукової інфраструктури.

За підрахунками авторів, у світі діє близько 19 500 активних рецензованих журналів, які видаються університетами у 148 країнах. Водночас цей сектор залишається малопомітним, адже він децентралізований, фрагментований і часто функціонує без чіткої інституційної моделі - від професійних університетських пресів до кафедральних ініціатив.

Важливо й те, що багато таких журналів публікуються не англійською мовою, підтримуючи регіональні наукові спільноти та мовне різноманіття. Це робить університетське видавництво альтернативою надмірній концентрації ринку в руках кількох глобальних гравців.

Автори дослідження наголошують, якщо університети хочуть, щоб їхні журнали служили науці довгостроково, важливо впровадити три стратегічні кроки:
▪️ Журнал як інфраструктура. Потрібно забезпечити стабільну технічну підтримку (хостинг, DOI, архівування), щоб видання не трималося лише на ентузіазмі окремих осіб.
▪️Метадані як пріоритет. Якісні цифрові дані про статтю - це гарантія того, що дослідження знайдуть, процитують і збережуть у світових базах.
▪️ Визнання різноманітності. Окрім глобальних амбіцій, журнали мають підтримувати локальні дисципліни та мови. Цінність видання визначається не лише рейтингами, а й служінням своїй науковій спільноті.