На сайті ZN.UA опубліковано статтю Олексія Пластуна з оглядом того, як санкції викреслюють науковців країни-агресора зі світового академічного простору.

Як зазначає автор, санкції проти російської науки набували різних форм і включали скасування або зменшення фінансування, припинення співпраці з Росією, закриття спільних проєктів або усунення з них учених, пов’язаних із російським режимом. Іноземні компанії закривали свої науково-дослідні відділи в РФ. До санкцій можна віднести й накладання обмежень і заборон на постачання обладнання та реагентів, відмову іноземних учених брати участь у наукових конференціях і міжнародних заходах, організованих Росією, а також у спільних дослідницьких проєктах тощо.

«Чимало міжнародних організацій призупинили членство Росії, зокрема Міжнародний союз спелеології, Європейська асоціація урології, Міжнародний географічний союз, Європейська федерація асоціацій психологів, Європейська асоціація забезпечення якості вищої освіти, Європейська фундація розвитку менеджменту та багато інших. До речі, я разом із МОН 2025 року ініціював кампанію з виключення тих російських організацій, які ще досі є членами міжнародних організацій. За перший місяць уже дві міжнародні організації (The Association for Dental Education in Europe та European University Continuing Education Network) виключили представників країни-агресора з переліку своїх членів, а декілька інших ініціювали процедуру ревізії статусу щодо російських інституцій», - каже Олексій Пластун.

У відповідь на санкції уряд Росії вирішив не брати до уваги індексації публікацій своїх науковців у міжнародних базах (таких як Scopus чи WoS), оцінюючи результати науковців чи організацій. Що, звісно, не могло не вплинути на кількість і якість міжнародної публікаційної активності. Ну й щоб упевнитися, що майбутнього в російської науки не буде, уряд РФ ухвалив вольове рішення вийти з Болонської системи.

ВПЛИВ САНКЦІЙ НА РОСІЙСЬКУ НАУКУ

Найпростіший спосіб оцінити вплив санкцій на російську наукову діяльність — дослідити бібліографічні бази даних, бо одним із основних наукових продуктів є наукова публікація.

Олексій Пластун провів аналіз бази даних Scopus для оцінки наукової активності російських вчених (кількість публікацій; кількість цитат; кількість переглядів).

«За три роки від початку повномасштабного вторгнення кількість цитувань статей російських вчених впала на 92%, а кількість переглядів праць — на 85%. У принципі, це все, що треба знати про «непрацюючі» санкції. За великим рахунком, російську науку викреслили з міжнародного простору», - резюмує пан Олексій.

Одним із найяскравіших прикладів є кількість публікацій російських вчених на наукових конференціях, яка впала на 40% 2022 року і продовжила падати 2023-го.

Аби продемонструвати, як це працює, погляньмо на сферу, в якій Росія традиційно була потужною, — фізику. Одним із найповажніших журналів у цій галузі є серія конференцій The Journal Of Physics Conference, яку проводить Інститут фізики Великої Британії.

2021 року російські автори представили в серії майже 6000 робіт. 2022 року ця цифра різко впала до 1029. 2023 року було представлено лише 124 російські статті. Як видно, падіння в ключовому полі становить 80–90% — майже повна анігіляція.

Якщо використати для додаткового аналізу інші метрики оцінки наукової активності, наявні в Scopus: кількість патентів; наукові публікації, цитовані в патентах; кількість цитувань у патентах; кількість цитувань у патентах на одну наукову публікацію, то падіння Росії ультимативне – за всіма метриками 2024 року воно становило більш як 90%.

Тож боротьба з російською наукою — це також і боротьба з окупаційною армією та протидія війні. І в академічному світі зусилля з боротьби з нею мають не припинятись, а тільки посилюватись.

«Санкції проти російської науки треба виводити на офіційний рівень. Ті російські наукові й освітні установи, які відкрито підтримали війну, пропагують анексію українських територій, надають фінансову та матеріальну підтримку окупаційній армії, мають бути внесені до санкційних списків і викреслені з міжнародного академічного середовища. Міжнародні видавництва мають переглянути свою політику «територіальної нейтральності» й нарешті визнати простий і очевидний факт, що Крим — це Україна, Донецьк — це Україна, й перестати грати на руку країни-агресора, позначаючи українські території як Росію», - резюмує Олексій Пластун.