Теоретично прийнято вважати, що ранжування університетів, яке базується виключно на цифрах, є невдалим. На практиці керівництво університетів наполягає на кількості публікацій досліджень і часто байдуже ставиться до маніпуляцій ними. Студенти несуть основний тягар таких досліджень.

Система винагороджує цитування та міжнародну співпрацю, тож ніщо не заважає позичити своє ім’я для статті в іноземному журналі, в якому автор не брав участі, в обмін на дозвіл назвати ім’я іноземного співавтора у своїй власній роботі. Оскільки немає способу по-справжньому розподілити, хто і що робив у статті, необґрунтована видимість іноземних філій використовується для перерахування статті як важливої міжнародної співпраці. Таким чином, грати в гру в інтересах усіх сторін.

Багато хто відкрито вихваляється тим, що обманює систему, знаючи не тільки, що доказів не буде, але й що важливіше те, що університет підтримує таку діяльність. Якщо дослідника чи дослідницю спіймають, що буває рідко, університет "умиє руки". Індійські університети, перебуваючи під фінансовим тиском, а також під тиском рейтингів, швидше за все залежать від цих непрозорих показників (і дивляться в інший бік, поки особу не спіймають), ніж багатші країни, які все ще призначають офіцерів доброчесності.

Джерело https://thewire.in/education/research-misconduct-in-indian-universities-gaming-the-system

Ще одна гучна справа зацікавила науковців. Прочитати зараз