Розповідаємо про основні проблеми в освіті, озвучені посадовцями та освітянами, зокрема у розмовах з "УП. Життя".

СЕРЕДНЯ ОСВІТА

Три питання до "Школи офлайн"

У 2024 році Міністерство освіти і науки заявило про амбітні плани – удвічі скоротити кількість учнів, які навчаються онлайн. До того ж батьки-переселенці мають перевести дітей до шкіл за місцем фактичного проживання.

Є кілька основних претензій, які досі лунають у бік МОН та "Школи офлайн".

Перша – в Україні батьки мають право самостійно обирати заклад і формат навчання дитини, а добровільно-примусова вимога про переведення до шкіл за місцем перебування на очне навчання – не зовсім законна. Про це наголошували і колишній освітній омбудсмен і його наступниця Надія Лещик.

"Якщо в умовах війни і потрібні ці обмеження, то в законний спосіб. В Законі України "Про освіту" зазначається, що батьки мають право вільно обирати заклад освіти, форму навчання і т.д. Зараз в законі одне, а в наказі МОН інше», - зауважує Надія Лещик.

По-друге, є проблема в організації навчання дітей, які залишаються за кордоном, але зрештою хочуть і планують повернутися в Україну.

"Багато дітей за кордоном хочуть зберігати зв'язок з Україною, і навчатися не лише за українознавчим компонентом. А з 1 вересня 2025 року ті, хто навчаються за кордоном, матимуть право вивчати лише українську мову, літературу, історію України тощо. Повний цикл предметів за українською програмою не буде доступний", – говорить освітня омбудсменка.

Зрештою, третя проблема, яка виникає на тлі впровадження політики "Школа офлайн" – невизначеність долі вчителів, зокрема з прифронту, які можуть втратити роботу під час такої собі оптимізації мережі шкіл (адже дітей, які навчатимуться в Україні очно, у будь-якому випадку вже буде менше, ніж до повномасштабного вторгнення).

МОН каже, що знайшло вихід – кадровий резерв освітян та невдовзі планує запустити кадровий резерв вчителів для роботи на деокупованих територіях. Ще у вересні заступник міністра освіти і науки Андрій Сташків окреслив основні принципи роботи кадрового резерву, утім деталі, які дійсно цікавлять вчителів, досі залишаються "за кадром". Тобто як саме працюватиме кадровий резерв освітян, скільки часу у ньому можна буде перебувати і як розраховуватимуть виплати вчителям, які залишаться без навантаження – досі достеменно невідомо.

Станом на 8 січня 2025 року зміни до постанови, які врегулюють роботу кадрового резерву і нададуть відповіді на озвучені вище питання, досі не ухвалені і не оприлюднені.

Низькі зарплати вчителів

Самі педагоги також заявляють, що перевантажені. При цьому рівень заробітної плати, навіть з додатковою щомісячною тисячею гривень, – залишається невисоким.

Цю проблему в Україні можна назвати вічною. Вона підриває престижність професії, знижує мотивацію і бажання як досвідчених, так і молодих педагогів, які лише проходять університетські практики, залишатися у школах, а не шукати кращої долі.

ВИЩА ОСВІТА

"Вічна" проблема академічної недоброчесності

Уряд затвердив механізм добровільної відмови від наукового ступеня ще у травні 2023 року, і до сьогодні цією можливістю скористалися лише три людини на всю країну .

При цьому з того ж травня 2023 року у багатьох людей виявляли плагіат,  однак ніхто із зазначених осіб не відмовився від ступеня.

Попри те, що крок у боротьбі з академнедоброчесністю як явищем все-таки зроблено (ВР ухвалила законопроєкт про посилення відповідальності), механізм добровільної відмови не працює. Ба більше, досі не визначено, як особи, які були позбавлені або добровільно відмовилися від звання, мають компенсувати держбюджету витрати на багаторічні доплати за науковий ступінь.

Перелік окреслених вище проблем в освіті не вичерпний, але більш конкретні кроки для вирішення саме цих – потрібні "на вчора".