Система рецензування зазнає значних труднощів через надмірну залежність від невеликої групи рецензентів із західних країн. Цей дисбаланс призводить до перевантаження та вигорання рецензентів, а також обмежує різноманітність наукових поглядів. Нові наукові центри, особливо в Азії та Латинській Америці, залишаються недооціненими через мовні бар’єри та відсутність залучення.

Кілька системних проблем, таких як упередження в алгоритмах відбору рецензентів та обмежені можливості для навчання, поглиблюють цю нерівність. Для розв'язання цієї проблеми пропонується кілька стратегій:

1. Навчання редакторів: Регулярні тренінги допоможуть редакторам уникнути свідомих та несвідомих упереджень при виборі рецензентів.
2. Збір та аналіз даних: Збір інформації про склад редакційних колегій та рецензентів дозволить виявити дисбаланси та розробити стратегії для їх усунення.
3. Усунення упередженості в алгоритмах: Інструменти для підбору рецензентів повинні враховувати історичні упередження та забезпечувати рівні можливості для всіх дослідників.
4. Залучення дослідників із країн, що розвиваються: Активне залучення науковців з різних регіонів до процесу рецензування допоможе розширити мережу експертів.
5. Сприяння спільному рецензуванню: Заохочення співпраці між рецензентами сприятиме ефективнішому використанню наявних ресурсів та розширенню кола експертів.

Реалізація цих стратегій дозволить зробити систему рецензування більш інклюзивною та справедливою, що сприятиме розвитку науки в глобальному масштабі.

Джерело: https://eon.pubpub.org/pub/3ana9ey0/release/1