Незадовільна якість освіти — стара й добре відома проблема. Дзеркало тижня дослідило проблему освітніх втрат та запропонувало дієві шляхи до їх вирішення. Але, як зазначається, для реалізації запропонованого необхідна політична воля.

Всі освітні стратегії, плани й доктрини починаються з констатації факту, що якість освіти не відповідає потребам суспільства. Традиційні пояснення: вчителі консервативні (звучить найчастіше), діти не хочуть / не можуть / не мають можливості, немає коштів, дистанційка винна. Але чомусь ніколи не згадується ще один важливий чинник — освітня політика нашої країни. Є ключові питання, які можна врегулювати тільки рішеннями згори.

По-перше, потрібно негайно ухвалити Державну програму моніторингу якості освіти: розробити методологію, визначити терміни проведення досліджень, відповідальних, джерела фінансування. 

По-друге, слід підтримати вчителів. Бо на клітинному рівні реформа відбувається не в кабінетах її авторів, а в школі, руками вчителів. І це нібито розуміють усі міністри, але ж у становищі вчителів нічого не змінюється. Зарплата є найнижчою в економіці, соціальний статус — також.

По-третє, треба визнати, що в школі (принаймні в старшій і середній) відбувається імітація навчання, й змінити це. 

По-четверте, не опускати планки тестів ЗНО (НМТ). Школа зорієнтована на тести ЗНО, і якщо тестові завдання будуть легкими або репродуктивними (перекажи підручник), то й школа на це зорієнтується.

По-п’яте, припинити розглядати освіту як пільгу. Приймати до вишів потрібно виключно за знаннями. Підтримувати соціально незахищених треба, але не в момент вступу, а до та після.

Війна, криза — це важкий період, але також і шанс для стрибка вперед, для реальних змін. Однак для цього в тих, хто керує освітою, має бути не лише нова стратегія, а й сміливість, політична воля, готовність вдаватися до важливих, але непопулярних кроків.