Випадок
Стаття була опублікована із зазначенням сімох авторів. Б отримав подяку за його внесок. Через рік Б написав редактору, описуючи два передбачуваних інциденти, пов’язані з цією статтею. По-перше, когорта, про яку повідомляється в статті, була тією, над якою працював Б. Він шукав співпраці з іншою дослідницькою групою. Було подано заявку на отримання гранту та отримано її.

У той час Б, який був одним із підписантів у заявці на грант, переїхав за кордон, але грант конкретно включав гроші для його поїздки до рідної країни для продовження співпраці. Крім того, всі співавтори домовилися, що він буде співавтором усіх наступних робіт. У міру співпраці Б відчував, що його витісняють з групи. Старший колега в його рідній країні відчував те саме й зрештою відмовився від співпраці. Б не знав, що готується до публікації стаття з цього дослідження. Перший раз він побачив статтю після публікації. Він зв’язався з редактором лише після того, як кілька колег наполягали на тому, щоб розкрити це питання. Його не тільки не було включено як повноправного автора до статті, але й не запитували його дозволу на визнання, що прямо суперечить інструкціям Ванкуверської групи.

Друге твердження щодо цієї статті полягає в тому, що гіпотеза дещо змінилася між заявкою на грант і опублікованою статтею. Гіпотеза, викладена у заявці на грант, істотно відрізняється від тієї, що викладена у вступі до статті. Результати дослідження підтверджують гіпотезу, наведену в документі, але прямо суперечать гіпотезі, наведеній у заявці на грант. Б стверджує, що відповідна дослідницька група займалася генеруванням гіпотез post hoc, щоб результати відображали їхні переконання щодо значення даних, а не їхню попередньо визначену гіпотезу.

Ще одна стаття цієї дослідницької групи, в якій Б цитується як автор, знову ж таки без його дозволу, зберігалась у редактора спеціалізованого журналу в очікуванні результатів цієї конкретної справи. Усіх співпідписантів і співавторів початкової заявки на отримання гранту запитали (з дозволу Б) висловити свою точку зору щодо звинувачень. Ще одна складність полягає в тому, що, хоча орган, який надає гранти, має процедуру розгляду звинувачень у неправомірній поведінці, один з авторів статті є одним із директорів підрозділу.

Порада COPE
Редактору порадили повідомити орган, який надає гранти, про цей випадок і сказати їм, що він передав справу до COPE. Редактор повинен також спонукати орган, що надає гранти, діяти з певною терміновістю і, з огляду на обставини, початкове розслідування не можна передати директору підрозділу. Редактор повинен дочекатися відповідей від усіх співавторів і авторів, а потім показати їх Б.

Продовження ситуації
Редактор дізнався від усіх авторів, що особа, яка висуває звинувачення, знала про роботу весь час, і вони спростовують його звинувачення. Їхня відповідь на виклик редактора щодо зміни гіпотези полягала в тому, що така природа наукового прогресу. Однак із відповідей стає зрозуміло, що між двома сторонами співпраці виникли серйозні розбіжності. Однак ця команда також не погодилася із звинуваченнями. Старший автор тепер вважає, що редактор «знищує» співпрацю і що всі сторони повинні зібратися разом і обговорити це. Крім того, з редактором зв’язався редактор іншого журналу, який отримав подібну статтю, у якій є проблеми з авторством.

Джерело: https://publicationethics.org/case/lost-author-and-new-hypothesis

#стаття #публікація #журнал #автор #грант #установа #подяки #цитування #гіпотеза #COPE #technologycenter