Основною концепцією DOAJ (Directory of Open Access Journals) з моменту створення цього ресурсу було просування ідеї відкритої науки. Приймалися будь-які видання, вимагалось фактично лише, щоб це були видання відкритого доступу. Зважаючи на те, що DOAJ не науковий журнал, а каталог, відкритість за замовченням не передбачала та не могла передбачати будь-які сплати за користування.

Під гаслом відкритої науки ресурс поширював похвальну інформацію про себе, зокрема про прозорість, відкритість, чесність і т. д. З’явились структури, перелік яких можна побачити на сайті DOAJ, які почали вливати в цей ресурс кошти.

То чи не прийшов час сплачувати по рахункам?

З 17 березня 2026 року DOAJ  офіційно оголосив про запуск преміум-сервісів метаданих. Хочете найсвіжіші дані про журнали та статті? Доведеться платити!

Хоча база залишається формально «відкритою», найсвіжіші та найактуальніші дані про журнали та статті тепер стануть привілеєм тих, хто готовий розщедритися. DOAJ пояснює це «підтримкою сталості сервісів», бо сервери самі себе не оплатять.

І, звісно, для підтримки статусу «ресурсу, який працює на благо громади», DOAJ робить «щедрі поступки»: вчені з країн з низьким доходом звільняються від оплати за користування преміум-сервісами,  бібліотеки-донори та видавництва-прихильники отримають преміум-статус автоматично - треба лише вчасно нагадати про себе та свої внески.

DOAJ створює дворівневу систему, де актуальність даних стає привілеєм.

Цікаво, що скаже МОН, який довгий час лобіює інтереси DOAJ в Україні, незважаючи навіть на те, що цей ресурс просуває російську науку та прямо заявив українському МОН, що не збирається припиняти співпрацю з росією. Маскування такого лобіювання наразі здійснюється МОН не шляхом примушування видавців співпрацювати з DOAJ, а шляхом надання 3 балів для журналів, що претендують на категорію Б. Такий собі варіант м’якого тиску, що виглядає особливо цинічним, зважаючи на співпрацю DOAJ з країною-агресором. При цьому жодного балу не дається за індексацію дійсно авторитетними та визначними в світі ресурсам по напрямкам наук, і тут не мається на увазі Scopus чи WoS, за членство в COPE тощо.

Це є справжня інтрига, бо серед аргументів МОН на користь свого лобіювання, було саме гасло відкритої науки.