Фінансування наукових досліджень і розробок (НДіР) є вагомим компонентом збереження і розвитку української науки, функціонування національної інноваційної системи, відкриття нових напрямів досліджень і створення умов для впровадження отриманих наукових результатів на практиці. З 2020 року витрати на НДіР в Україні не перевищували 0,4% ВВП, а в перші роки повномасштабної війни вони знизилися до 0,32% ВВП. У 2024 р. витрати усіх секторів на НДіР досягли 28,3 млрд грн або 0,37% ВВП.

В Україні, за даними Державної служби статистики, на державний сектор і сектор вищої освіти у 2024 р. припадало 40% загальних витрат на НДіР (у 2021 р. - 46%). Відповідно, частка підприємницького сектору в сумарних витратах на НДіР торік досягла 60%.

Водночас наукові дослідження і розробки в Україні проводять 616 організацій, у тому числі 344 організацій державного сектору. Порівняно з 2021 роком загальна кількість таких організацій зменшилася на 21, при цьому в підприємницькому секторі вона зросла, а в державному зменшилася. 

У виконані наукових досліджень і розробок в 2024 р. було залучено 63,8 тис. працівників, яких 42,7 тис. – дослідники. Відносно 2021 р. загальна кількість працівників у цій сфері зменшилася на 7%. В Україні в підприємницькому секторі зайнято лише 25% дослідників економіки, що значно нижче показників інших країн світу.

На жаль, робота дослідника в Україні не є потрібною у підприємницькому секторі при мізерному державному фінансуванні НДіР. В результаті таких процесів скорочується кількість наукових кадрів, тривають негативні вікові зміни, знижується ефективність роботи дослідників. 

Суттєвим гальмом для генерування нових знань є також забюрократизована та надмірно ускладнена система організації науково-дослідних робіт і звітування про їх результати в державному секторі, що відволікає творчий потенціал дослідників на непов’язані із науковими дослідженнями цілі. 

Європейська комісія в аналітичному звіті з оцінки заявки України на членство в ЄС із зверненням до Європарламенту і Європейської Ради констатувала, що діяльність з досліджень та інновацій в Україні, як і потенціал технологічної абсорбції, є обмеженими внаслідок хронічного недофінансування, неефективних механізмів розподілу бюджетних коштів і фрагментованого управління. У звіті зазначається, що в Україні кількість вчених скорочується, а їх відтік значно перевищує приплив. Існує нагальна потреба в розробці стратегії утримання та залучення талантів до сфери НДіР, заходів з підтримки кар'єри дослідників, а також в масштабних інвестиціях в дослідницьку інфраструктуру. 

Без вжиття нагальних заходів триватимуть процеси виїзду наукових кадрів за кордон, працевлаштування вчених у інших сферах, втрати перспективних наукових шкіл і розформування наукових колективів, фізичного і морального зносу матеріально-технічної бази наукових установ.

Богдан Данилишин, академік НАН України, вважає, що формування сучасної та збалансованої системи фінансування сфери НДіР та інновацій, а також піднесення ролі НАН України у вирішенні завдань науково-технічного і соціально-економічного прогресу потребує:

• Зосередження фінансових ресурсів держави на пріоритетних напрямах розвитку науки і техніки, оптимізації мережі державних наукових установ за результатами об’єктивного оцінювання ефективності їх діяльності.
• Реформуванням діяльності НАН України та галузевий академій при збільшенні бюджетного фінансування сфери НДіР до рівня 0,7-0,8% ВВП; виділення адекватних ресурсів на оновлення матеріально-технічної бази життєздатних наукових установ та гідну оплату праці дослідників. Посилення кадрового потенціалу сфери НДіР можливе лише при створенні фінансових стимулів до продуктивної праці дослідників.
• Вдосконалення структури і введення нових механізмів фінансування НАН України, зокрема створення чітких алгоритмів розподілу базового фінансування між установами НАН; забезпечення відбору на основі чітких критеріїв наукових проектів в рамках цільових державних програм; запровадження міжнародно визнаних критеріїв і стандартів організації/ замовлення наукових досліджень тощо.
• Посилення інструментів державної допомоги на дослідження, розробки та інновації, підтримку дослідницької та інформаційної інфраструктури. Відповідно до стандартів ЄС державна допомога на зазначені цілі має надаватися у формах: прямих грантів, звільнення від оподаткування чи зниження ставок.

Нагальної уваги потребують і питання інтеграції України до Європейського дослідницького простору. На жаль, нині європейські партнери відзначають прогрес нашої науки лише у сферах гендерної рівності, відкритої науки (прийняття та імплементація Національного плану відкритої науки) і реформування системи оцінки наукових досліджень.

Українські установи через підвищення власної конкурентоспроможності та розбудову зв’язків з міжнародними партнерами мали б активніше інтернаціоналізувати власні дослідження та домагатися більшої участі іноземних донорів і замовників у фінансуванні наукової діяльності в Україні. Слід відзначити, що зараз на фінансування досліджень та інновацій в нашій країні від зарубіжних партнерів вже надходить ¼ загального фінансування й певний позитивний досвід вже маємо від участі у хмарі Європейської відкритої науки (European Open Science Cloud), Європейській організації ядерних досліджень, EUREKA.

Реалізація окреслених заходів має забезпечити формування ефективних наукових установ і колективів, що стануть центрами глибоких знань і креативності та надаватимуть адекватні відповіді на гострі виклики сьогодення.

Джерело https://espreso.tv/poglyad-yak-vryatuvati-ryadovogo-naukovtsya