У 1980 році New England Journal of Medicine опублікував короткий лист (5 речень) про те, що ризик залежності від опіоїдів низький при призначенні пацієнтам із хронічним болем.
Цей лист масово цитували без контексту як “доказ безпеки”. Наслідки — десятки тисяч смертей і опіоїдна криза в США.
Це лише один приклад неточного цитування. Їх значно більше.

Нещодавнє дослідження проаналізувало ~128 000 цитувань (2018–2020) у статтях природничих і біомедичних наук. Автори звернулися до тих, кого цитували, і отримали понад 2600 відповідей:
— 17% вказали на некоректний опис своєї роботи;
— 24% — на надмірне узагальнення;
— найчастіше помиляються у вступах, цитуючи без повного ознайомлення з роботою.

Чому цього не виправляють?
— авторам вигідна будь-яка цитованість;
— рецензенти перевантажені;
— редакції часто не реагують.

Чи допоможе штучний інтелект?
Зараз — не зовсім. Тому вчені пропонують просте рішення: письмово підтверджувати точність кожної цитати в роботі.