На сайті «Дзеркало тижня» опубліковано статтю, в якій досліджено стан готовності системи освіти до впровадження обов'язкового навчального курсу із базової загальної військової підготовки (БЗВП). Що це і як має бути організовано, прописано у Законі України «Про військовий обов'язок і військову службу», постанові Кабінету міністрів України №734 (від 21 червня 2024 року) і Законі «Про основи національного спротиву».

Як зазначається, курс БЗВП буде обов'язковим для студентів і державних, і приватних університетів, а ті, хто відмовиться його проходити, не отримають диплома. Але ця вимога стосується лише студентів-другокурсників, які навчаються за денною або дуальною формою (поєднання навчання з роботою). За приблизними оцінками, цього навчального року таких буде майже 120 тисяч осіб.

За правилами, студенти, що вивчатимуть БЗВП, обов’язково проходитимуть військово-лікарську комісію (ВЛК) і стануть на облік у територіальному центрі комплектування (ТЦК). По завершенні курсу вони не лише отримають сертифікат про проходження базової загальної військової підготовки, а й складуть присягу та отримають військову спеціальність — стрілець.

Курс складається з двох частин: теоретичної — в ЗВО та практичної — на полігоні. Теоретична частина обов’язкова для всіх, а практична — лише для хлопців, визнаних придатними до служби. Якщо ж дівчата також хочуть вивчати практичну частину, їм потрібно буде пройти ВЛК і стати на облік у ТЦК.

Нововведення викликає страх у деяких студентів і батьків: чи не означає це фактичної мобілізації? Однак у Міноборони наголошують, що це не мобілізація і мобілізаційний вік залишився незмінним — 25 років. Водночас університетський курс БЗВП має замінити мобілізацію.

Заступник міністра освіти Михайло Винницький так пояснює завдання нового курсу: «Ми не говоримо про мілітаризацію на сьогоднішній момент. Ми говоримо про те, щоб люди не боялися базових речей, які називаються «уніформа», «рушниця», «полігон». Оце є мета цих курсів».

Як це працюватиме

Курс складається з 300 навчальних годин (по 45 хвилин), з них 90 — теоретичних і 210 — практичних. Третину теоретичних занять студенти мають опанувати самостійно. Програмою також передбачено контрольні роботи, а наприкінці теоретичної частини — залік.

Як видно з типової навчальної програми, оприлюдненої МОН, найбільший акцент буде зроблено на вивченні основ вогневої підготовки (поводження зі стрілецькою зброєю, ручними гранатами) — 30 годин із загальних запланованих 90.

Одним із пріоритетів буде також тактична підготовка (це про дії солдата в бою, в наступі) — 18 годин, трохи менше на домедичну допомогу — 8 занять.

Які є проблеми

На жаль, з ініціативи уряду не було публічних обговорень цієї ідеї, де зібралися б усі, хто має до неї стосунок: представники університетів, військові, законодавці, міністерства. Не було дискусії, яка дала б змогу оцінити нововведення системно, а також побачити перешкоди та ризики для його ефективного впровадження. 

Для викладання теоретичної частини університетам потрібні викладачі, а для практичної — інструктори в навчальних військових частинах і на полігонах. Причому це мають бути люди, які мають досвід ведення сучасної війни. Пошук і тих, і тих для університетів є проблемою. Університетська зарплата у 10 тис. грн навряд чи спричинить наплив класних фахівців із числа викладачів і ветеранів.

Відчутними є проблеми із залученням інструкторів з військових частин і центрів підготовки — вони вже зараз завантажені підготовкою військових. Як розповів керівник аналітичного відділу фонду «Повернись живим» Антон Муравейник, зараз на одного інструктора припадають 70 людей замість 10.

Що з фінансуванням

Щоб зрозуміти, наскільки серйозною є ця проблема, достатньо подивитися на вимоги до обладнання для університетських аудиторій, де проходитимуть теоретичні заняття. Вони прописані фахівцями Генштабу в програмі курсу БЗВП. Це не лише комп'ютер, екран і проєктор, а й інтерактивні дошки, мультимедійний і лазерний тир, зразки приладів, зброї та боєприпасів. І якщо державних коштів, виділених на цей курс, не вистачить, університетам доведеться брати їх зі своїх спецфондів або домовлятися з іншими ЗВО.

А що вкладає в цей курс держава? За даними, які народна депутатка Інна Совсун отримала від Міноборони, підготовка одного студента з БЗВП коштуватиме близько 82 тисяч гривень. «Міністерство освіти сказало, що у них є на цю програму 62 мільйони, — розповідає Інна Совсун. — Шляхом нескладних математичних дій ми можемо порахувати, що цих коштів вистачить на підготовку 756 студентів. Разом з тим у мене є відповідь Міністерства фінансів, яке підтвердило цифру 62 мільйони і сказало, що це гроші на підготовку 67 тисяч студентів. Невідомо, чому саме на 67 тисяч студентів, коли їх очікується близько 100 тисяч, ну але то вже інше питання. Отже, на одного студента реально виділяється 920 гривень замість 82 тисяч гривень. Знаючи досвід KSE з військового вишколу, я вам скажу, що 920 гривень для підготовки не вистачить і близько, навіть якщо припустити, що ці гроші — лише частина суми, а після нового року до них додадуть ще з нового бюджету».

Михайло Винницький у відповідь пояснив, що сума у 62 мільйони гривень планується «не на весь курс, не на всіх студентів, а тільки на половину і тільки на теоретичну частину». Однак навіть якщо оптимістично уявити собі, що кошти на БЗВП в державі знайдуться, то кадрова проблема (брак викладачів і інструкторів) залишиться. Тому варто добре подумати, запускати курс базової військової підготовки в університетах уже цього навчального року і по всій країні чи масштабувати його поступово як експеримент в певних регіонах.

Чого навчатимуть студентів

Очевидно, що пріоритет вогневої підготовки у програмі БЗВП пов'язаний із тим, що студенти отримують військову спеціальність «стрілець». Однак експерти заперечують: чи доцільно всіх студентів вчити однаково, чому не готувати їх за різними військовими спеціальностями, наприклад, пов'язаними з обслуговуванням техніки, меддопомогою чи оперуванням БПЛА.

Дуже сумнівним з точки зору ефективності виглядає чіткий поділ курсу БЗВП на практичну та теоретичну частини. Це означає, до прикладу, що студенти спочатку дізнаються теорію про застосування різних типів зброї чи тактику або орієнтування на місцевості, а через пів року поїдуть на полігон робити це на практиці. Що вони згадають, що засвоять?

Важливим є також питання, чи дійсно базова військова підготовка має бути обов'язковою. Михайло Винницький вважає, що ні. «Примусити 120 приблизно тисяч студентів другого курсу проходити в обов'язковому порядку такий курс, який зараз передбачений, не варіант», — каже заступник міністра.

Михайло Винницький також розповів, що на сьогодні є зареєстрований законопроєкт, який узагалі скасовує БЗВП як обов'язкову частину навчального процесу, натомість передбачає курс «Основи національного спротиву». Заступник міністра освіти не повідомив деталей, однак сказав, що не сумнівається в тому, що тривалість теоретичної частини в новому курсі не зміниться, «але все решта має суттєво змінитися і буде змінено до найближчого часу». Чи настане цей час до першого вересня, наразі невідомо.

З чим пов'язано ухвалення нового закону, анонсованого заступником міністра освіти, та ще й у розпал підготовки до реалізації попереднього, наразі невідомо. Як невідомі і його новації. Не кажучи вже про те, що не завадило б їхнє широке публічне обговорення із залученням усіх зацікавлених сторін та експертів. Тому що помилки дуже дорого коштуватимуть країні.