Спираючись на великомасштабний набір бібліометричних даних, що охоплює понад два мільйони науковців у всьому світі з 2017 по 2019 рік, автори статті "Hyperprolific authorship: Unveiling the extent of extreme publishing in the ‘publish or perish’ era" Giovanni Abramo та Ciriaco Andrea D'Angelo дослідили поширеність, розповсюдження та вплив надпродуктивного авторства, а також його ширші наслідки для дослідницької практики та академічної доброчесності.

Було ідентифіковано 6750 надпродуктивних авторів, що становить приблизно 0,3% від загального набору даних. Такі галузі, як хімія, біомедичні дослідження та клінічна медицина, демонструють непропорційно високу концентрацію гіперпродуктивних авторів, що відображає їхню притаманну співпрацю та інтенсивну публікацію. З іншого боку, у таких галузях, як політичні та соціальні науки, економіка та психологія, концентрація значно нижча, що підкреслює дисциплінарні відмінності в дослідницькій практиці та стандартах публікації. Географічно країни з надійною інфраструктурою фінансування досліджень, такі як Китай, Сполучені Штати та Німеччина, мають найвищу абсолютну кількість гіперпродуктивних авторів. Однак менші країни, такі як Саудівська Аравія, Данія та Австралія, показали неочікувано високі відносні концентрації, що свідчить про вплив національної академічної політики та стимулів.

Зростання надпродуктивного авторства створює як можливості, так і виклики для наукової спільноти. У той час як висока продуктивність може відображати ефективність, співпрацю та винахідливість, вона також викликає етичні занепокоєння щодо практики авторства, справедливості у розподілі кредитів та надмірної залежності від кількісних показників в оцінці досліджень.