Український простір освіти сколихнув нещодавній наказ Міністерства освіти і науки України (далі – МОН) «Про деякі особливості набуття та поновлення і статусу здобувача вищої освіти у 2024 році» №910 від 24 червня 2024 року.

Одразу слід зазначити, що наказ МОН стосується також і жінок, що не є військовозобов'язаними.

Згідно з наказом вступ на навчання в аспірантурі за контрактом цього року буде можливий лише на заочній та вечірній формах, які не дають право на відстрочку.

Переведення з інших форм навчання на денну форму навчання стає неможливим.

Поновлення навчання на денній формі дозволяється лише особам, які не є військовозобов'язаними, а також іншим категоріям, яким законом дозволено переривати навчання.

Також зазначено, що допуском до вступних іспитів у всіх ЗВО і наукових установах встановлюється оцінка ЄВІ в частині ТЗНК на рівні 160 балів, попередній поріг до появи наказу – 150 балів. Щодо компетентності фахівців МОН при розрахунку та встановленні прохідного показника в 160 балів слід писати окремо.

Тож, якщо дивитись критично на наказ МОН, виникає ціла низка запитань, які, скоріш за все, залишаться без відповіді від керівництва профільного міністерства.

Проте системний аналіз чинного законодавства формує наступну картину.

Відповідно до ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту. «…Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах». Визнання права кожної  людини  на  освіту відповідає, зокрема, Загальній декларації прав людини (стаття 26).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №  № 5-рп/2004 від 04.03.2004 доступність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту на принципах рівності, визначених ст. 24 Конституції України означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості для реалізації цього права.

Виключно законами України визначаються: … засади регулювання … освіти, культури і охорони здоров'я… (ст. 92 Конституції України). Тому посилання МОН на ч. 2 ст. 64 Конституції України в своєму наказі, що дозволяє в умовах воєнного або надзвичайного стану встановлювати окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень є доволі спірним з огляду на аналіз норм Конституції в цілому.

Посилання МОН на ст. 57-1 Закону України «Про освіту», де зазначено, що центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки здійснює нормативно-правове забезпечення функціонування системи освіти і науки та видає накази з питань … організації здобуття освіти, освітнього процесу та з інших питань у сфері освіти і науки, не врегульованих законом в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду).

Але! Закон України «Про вищу освіту» (ч. 3 ст. 2), що є спеціальним законом у сфері вищої освіти, передбачає, що права закладу вищої освіти, що визначають його автономію, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені іншими законами чи нормативно-правовими актами. Автономія передбачає самостійність, незалежність і відповідальність закладу вищої освіти у прийнятті рішень стосовно розвитку академічних свобод, організації освітнього процесу, наукових досліджень, внутрішнього управління, економічної та іншої діяльності, самостійного добору і розставлювання кадрів у межах, встановлених цим Законом.

Варто нагадати, що це не перша спроба обмежити навчання в аспірантурі, що дає право на відстрочку від мобілізації. У першій редакції закону про посилення мобілізації містилася норма, яка позбавляла відстрочки аспірантів, які навчаються на контракті. Це викликало обурення освітянської спільноти, адже такий підхід порушував конституційний принцип рівності. Тому влада вирішила йти іншим шляхом та взагалі скасувати аспірантам денну форму навчання за контрактом.

МОН також повідомило, що для аспірантів збільшується кількість бюджетних місць із традиційних 3200 до 7000. Щодо цього питання цікаво було б почути думку Міністерства фінансів України, адже це призведе до збільшення витрат з держбюджету на фінансування освіти та недофінансування спецфонду ЗВО.

Не менш важливим питанням, на яке МОН досі не надало відповіді, яким чином наказ, який набрав чинності 25.06.2024, буде поширюватись на тих, хто складав вступні іспити до дня його офіційного опублікування. Адже відтепер допуском до вступних іспитів у всіх ЗВО і наукових установах встановлюється оцінка ЄВІ в частині ТЗНК на рівні 160 балів. Чи не призведе це до політики «подвійних стандартів» і права вступників, які складали іспити в перший день вступної кампанії та гадки не мали про плани МОН, будуть звужені? Адже відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

І наостанок, МОН мало б думати про майбутнє освіти. Молодь, що не добере 160 балів з ТЗНК та має право на виїзд з України (наприклад, невійськовозобов’язані жінки), виїде для отримання ступеня доктора філософії за кордон та надалі, ймовірно, реалізує себе поза межами України.