Цивільний кодекс України та Закон України «Про авторське право і суміжні права» фактично однаковим формулюванням передають майнові права на службовий твір роботодавцю з моменту створення службового твору у повному складі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Ґрунтуючись на практиці спорів щодо службових творів, можна зробити висновок, що роботодавець має підтвердити службовий характер твору та надати відповідно оформлені документи, де буде чітко прописаний обов’язок працівника щодо створення службових творів та надана їх ідентифікація.

Суд, при вирішенні спорів з інтелектуальної власності, досліджує межі службового завдання за допомогою безпосереднього аналізу трудового договору (контракту) та таких документів як: службове доручення, посадова інструкція, службова записка, розпорядження та інші. Однією з підстав відмови в задоволенні вимог позивача – роботодавця у судовому рішенні щодо визнання твору службовим міг бути відсутній укладений трудовий договір або службове завдання, з яких би вбачалася трудова функція особи на створення твору у процесі трудової діяльності.

Ч.2 ст. 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права» розв'язує питання щодо права на винагороду автора таким чином: «якщо майнові права на твір переходять до роботодавця, працівник, який є автором службового твору, має право на винагороду. Якщо посадові обов’язки працівника прямо передбачають створення службових творів відповідних видів, авторська винагорода за створення і використання таких творів, а також за перехід прав на них може бути включена до заробітної плати працівника відповідно до договору між працівником і роботодавцем».

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав "виплата працівникові заробітної плати не є тотожною виплаті йому авторської винагороди за створений твір у зв'язку з виконанням трудового договору, оскільки заробітна плата – це винагорода за виконану роботу залежно від певних умов, а авторська винагорода – це всі види винагород або компенсацій, що виплачуються авторам за використання їх творів, які охороняються в межах, встановлених авторським правом.

Отже, якщо твір створено працівником в час перебування у штаті компанії без додаткових угод, автору твору належать особисті немайнові права, в той час, як майнові права на об'єкт інтелектуальної власності належать роботодавцю.

Джерело: https://nipo.gov.ua/wp-content/uploads/2024/03/copyright-vydavnycha-sprava_web-.pdf