Випадок
Приблизно через 1 рік після публікації статті журнал отримав листа від одного з авторів, у якому повідомлялося, що вони не бачили рецензій на статтю, не переглядали статтю або не схвалили остаточний рукопис для публікації. Пізніше це було підтверджено іншими авторами, які сказали, що контакт зі скаржником «обірвався» і що автор-кореспондент зазначив, що всі названі автори дали свій дозвіл на публікацію (на той час чинна журнальна практика). Додатковим важливим фактом є те, що один з авторів був головним редактором журналу на момент опрацювання статті. Скаржник не хотів, щоб статтю було відкликано, але хотів отримати можливість опублікувати виправлення чи доповнення, побачивши коментарі рецензентів.

Журнал розуміє, що цим питанням також займалася установа співавторів (в якому скаржник раніше працював, але згодом звільнився), але поки не знає про будь-який результат.

У той час політика журналу полягала в тому, що відповідний автор мав підписувати форму ексклюзивної ліцензії, у якій говорилося: «Цим ви гарантуєте, що у випадку статті кількох авторів ви отримали письмовий дозвіл на укладення цієї угоди від їхнього імені та що всі співавтори прочитали та погодилися з умовами цієї угоди».

Після листування між різними сторонами журнал вжив таких заходів:
– змінено політику журналу таким чином, щоб усі автори підписували форму декларації авторства;
– запропоновано скаржнику переглянути коментарі рецензентів і можливість опублікувати додаток або коментар, якщо вони мають зауваження, додаткові до тих, що були висловлені в статті.
– опублікувати вибачення авторів за свідоме продовження публікації без згоди скаржника.

Окрім цього журнал хотів би отримати пораду COPE щодо того, чи була запропонована відповідь на цю ситуацію задовільною.

Порада COPE
Журнал доповнив, що статтю обробляли анонімно, і тому не було жодної проблеми з боку головного редактора. Для онлайн-подання редактор мав переконатися, що електронні адреси всіх авторів записані. Деякі журнали при зверненні до відповідного автора копіюють усіх авторів. Інші пропозиції полягали в тому, щоб попросити всіх авторів підписати форму авторського права. Зазвичай це роблять видавці, і це може бути ще однією гарантією того, що всі автори бачили остаточну версію статті. Оскільки в інституті про ситуацію вже знають, зв’язуватися немає сенсу. Публікація вибачень була б достатнім докором для головного редактора.

Джерело: https://publicationethics.org/case/author-did-not-see-reviews-or-revisions-manuscript-and-did-not-give-approval-publication

#журнал #публікація #автор #згода #рецензент #головний_редактор #порушення #COPE #technologycenter