Право на забуття

Нещодавно вийшла публікація «Чи можна застосувати "право на забуття?" до відкритої науки?», в якій наголошується необхідність додаткових цифрових прав для дослідників через аналіз ситуацій з бажанням авторів видаляти частину інформації в їх публікаціях.

Навіщо видаляти такі дані? Наводяться приклади – коли науковець протягом своєї кар’єри публікував статті з помилками (ненавмисними, а через брак досвіду) чи став жертвою хижацьких журналів, які опублікували рукописи в форматі «як є». Виправити такі помилки ніхто не збирається і стаття індексується різними ресурсами, що може становити небажаний вплив на імідж науковця.

Ще один приклад – цитування серйозних науковців в хижацьких виданнях та маніпуляції з цитуваннями.

Звичайно, що такі ситуації, які, очевидно, мають масштабний характер, потребують відповідних дій, які, ймовірно, можна було б реалізувати базуючись на праві на забуття (RTBF), як затвердженому в ЄС праві людини вимагати видаляти з інтернет-ресурсів дані про себе.

Однак на сьогодні немає відповідних механізмів для реалізації цього права, що й потребує погляду на проблему через призму створення додаткових цифрових прав.

#публікація #хижацькі_журнали #право #цитування