Випадок
Журнал отримав рукопис від автора A разом зі співавторами B, C і D. Після перегляду та редагування його було опубліковано. Приблизно через рік редакція отримала скаргу від автора X, у якій говорилося, що дослідження, опубліковане в цій статті, було його роботою, і що, хоча автор A був його науковим керівником на момент виконання роботи, автори B, C і D не мали достатнього внеску в роботу. Автор X сказав, що правильним авторством має бути X та A, саме в такому порядку.

В якості доказу автор X надав внутрішній документ, поданий і прийнятий керівництвом університету. Згодом він змінив наукового керівника (і кафедру) у тому ж університеті через розрив стосунків із попереднім науковим керівником. Внутрішній документ складено не англійською мовою, але очевидно, що майже 75% вмісту журнальної статті фактично було взято з цього документу.

У відповідь на запит автор A каже, що автор X був поганим дослідником і був далеко від країни протягом значних періодів часу, коли він мав виконувати роботу. Він також припускає, що інші члени його дослідницької групи надали автору X значну допомогу з внутрішнім документом. Він стверджує, що автор X шахрайським шляхом використав роботу автора A та його колег як у внутрішньому документі, так і у своїй кандидатській дисертації.

Пропозиція редактора полягала в тому, щоб ім’я автора X було додано до авторів опублікованої статті, як другого автора в якості компромісу. Автор А категорично не погодився і сказав, що не хоче, щоб його ім’я було в тій самій статті, що й ім’я автора X. Автор А також закликав інших співавторів відповісти, і вони підтримали його. Початкові автори сказали, що вони радше відкличуть статтю, ніж додадуть ім’я автора X.

Редактор зазначив, що відкликання (відкликання) статті не є варіантом на даному етапі, оскільки ніхто не ставив під сумнів науковість статті, і занепокоєння стосувалося виключно авторства. Попереднє існування та прийняття університетом внутрішнього документа як доказу дослідницької компетентності автора X є достатнім доказом значного внеску. Можна було б не розглядати документ якби в університеті було офіційне оскарження, але, здається, жодного оскарження не було.

Порада COPE
Не редактор вирішує, хто є автором статті. Редактор не в змозі знати подробиці суперечки. Це обов’язок авторів та їхніх інституцій і тому даний випадок має бути вирішено саме ними або незалежною стороною. Однак стаття є неприйнятною в тому вигляді, як вона є, і редактор повинен поставити на статті примітку про те, що авторство є спірним. Це в тому числі може спонукати авторів або установу розв'язувати проблему.

Вирішення ситуації
Після обговорення справи редактор зосередився на тому, щоб установа взяла на себе повну відповідальність за прийняття рішення. Керівник відділу установи авторів запропонував, щоб автор X був зазначений як другий автор у статті, і автор A спочатку погодився з цим. Навіть не зважаючи на те, що згодом автор A повернувся до того, що автор X є неприйнятним, установа наполягла на своєму рішенні, і незабаром у статті з'явилось відповідне виправлення.

Більш детальний опис випадку на сайті COPE

#COPE #випадок #стаття #журнал #автор #публікація #авторське_право #установа #technologycenter